134. Перевод стихов Елены Яриной

                Елена Ярина.

  У каждого из нас своя дорога,
  своя судьба. Всё сказано в словах.
  Ещё чуть-чуть, ещё совсем немного -
  и в золото оденется листва.

  Костёр горит и мысли - о высоком.
  И наша участь будет решена.
  Разъедемся далёко мы, далёко,
  но будет на двоих одна Луна.

  И звёзды на ладонь нам будут падать.
  Смотри, звезда летит за горизонт.
  Дай Бог, чтоб сохранила наша память
  такой незабываемый сезон.

  И горные вершины из тумана
  вдруг выплывут навстречу тишине.
  Саяны и хребет Хамар-Дабана
  так долго будут сниться нам во сне.



                Игорь Ярин.




  У кожного із нас своя дорога
  і доля, що грунтується в словах,
  і кожному вже вказано від Бога...
  І листя скоро вже відійде в прах.

  Вогонь горить. Всі думки - про високе.
  Чи буде доля вирішена вмить?
  Нам звіддаля все ж чутно наші кроки
  і мабуть для обох вогонь горить.

  Впав на долоні Всесвіт на світанні.
  Самотня зірка мчить за небокрай.
  Хай зглянеться над нами наша пам"ять,
  не дасть забути той блаженний рай.

  І піки гір, що вирнули з туману,
  ще випливуть назустріч навесні.
  Саяни та хребет Хамар-Дабану
  іще не раз привидяться вві сні.