Я не пан, я Добродiй

                Шановні добродії!
Чому до нас, українців дехто звертається зі словом "пан"? Адже, колись панами у нас називали поміщиків. В сучасній Україні також з'явилися новоспечені пани. Але українці козацького роду – не пани. Панами називають поляків, чехів, словаків. Наразі у нас якщо хтось когось і назве паном, то хіба що в негативному сенсі, або в іронічній формі. Тож в українців повинна бути національна гордість і своє – національне звернення. Тим більше, що воно давно уже існує, це – ДОБРОДІЙ. Саме так зверталися один до одного видатні наші українці:
 
– Високоповажний добродію, ось посилаю обіцяні вірші (Леся Українка);
– Вельми і вельми шануємий добродію ласкавий (Шевченко до А. Болдіна);
– Плодіть, добродію, і засівайте найбільше, я певний, що з того засіву будуть колись великі жнива задля нашого краю (Панас Мирний до Михайла  Коцюбинського).
 
  НЕ НАЗИВАЙТЕ МЕНЕ ПАНОМ!

І був козак, і був добродій
У нашій рідній стороні.
Тепер – що пан, то кожен злодій,
Тому й живемо у багні.

Все, що плекали ми спокону,
Вже розікрали ті пани,
Що в Раді пишуть нам закони,
А в нас на трьох одні штани...

Чи в Кобзарі ви не читали,
Як ще у ті далекі дні
На панщині пшеницю жали,
Ходили в польському ярмі?

Давно ми вільні від поляків,
І щиро віримо в добро,   
А хтось горлає з переляку:
"Панове!!!"  Хай йому в ребро..!

Ні від господ, ні геррів-серів,
Ні від панів, що "бла-бла-бла",
Ні від заморських кавалерів
Не дочекаємось добра.

Лиш український наш Добродій
Добро посіє на землі.
Любов  і згода щиро вродять,
І заживемо у добрі.
 
Василь Непийвода 15.02.2017 р.