Я – жінка. А чи, може, ти осліп
Чи панцир спорудив собі зі сталі…
А весни йдуть, і кличуть у політ,
І манять, манять недосяжні далі.
Я – жінка. Подивись уважно ще,
І хай збігають роки за роками…
А літо поливає нас дощем
І обіймає теплими руками.
Я – жінка. Хай жовтіє вже трава,
Втрачають одяг на деревах віти.
І злиться осінь, бо вона тут не права.
Я – жінка. І цього їй не змінити.
Як підкрадеться на поріг зима
І затріщать льоди річками дзвінко,
Я їй скажу: «Стараєшся дарма,
Не здамсь без бою! Я, по-перше, жінка!»
Пори року. Iронiчне
© Copyright: Наталья Бидненко, 2017
Свидетельство о публикации №117020810908
Свидетельство о публикации №117020810908
Рецензии
А то! Нас никакими временами года не запугаешь! (улыбаюсь).
Спасибо, Наташа! Буду заходить в гости.
Радости и вдохновения!
Наталья Бидненко 09.02.2017 21:16 Заявить о нарушении
Спасибо, Наташа! Буду заходить в гости.
Радости и вдохновения!
Наталья Бидненко 09.02.2017 21:16 Заявить о нарушении