Кам янска Сiч
Вжє триста років промайнуло,
Пройшло чимало поколінь,
Та слава Йсу, те, що тут було,
Не накрива забвіння тінь.
Часи сумні, надій падіння -
Чи в змозі ми їх зрозуміть?
Авжеж, бо наше, тут коріння,
І їхня кров в нас булькотить!
Ми також маєм їхню вдачу,
Ті ж звички, мижність, гарт, ту лють,
Що дозволя нам не пробачить,
Коли дітей та жінок б`ють!
Тож і вони не пробачали,
В цій справі не ловили гав,
Шаблюкой гострою рубали
Тих, хто шляхи їм заступав.
Хто руйнував козачу волю,
Хто хлопців гнав з чортомлика.
Та хвацкість, що вела до бою,
В нащадках досі не стиха!
На пагорбах, де сум панує,
Де з козаків росте полин,
Тут кожин з нас, їй Богу, чує
Стук їх сердец, аж з тих давнин,
Та голос Гордіенка Костя,
Що до сих пір не в забутті -
Тож ми сюди прйшли сюди не в гості,
А пам`януть тих, хто святі!
© Copyright: Анатолий Авенирович Яковлев 3, 2017
Свидетельство о публикации №117020605472
Свидетельство о публикации №117020605472
Рецензии