Милувалися ми несчислено в ожереді удвох,
сине небонько вкрай росхристане, місяць нам,
як Бог.
Зорі всміхнені, в срібло вдягнені-
шкварять гопака,
полем скошеним одурманені...
Лоскіт вітерка...
Тільки в мить одну просувалися горошини дві,
утрьох пищали ми – налякалися кожен
сам собі.
Та свавільній тій миші сталося бути свідком
гри –
цілувалися, милувалися в ожереді ми.
Наднова зоря нам всміхалася, розігнала сни.
*ожерЕд - стог
05.02 2017
МилувАлися, ми несчИслено в ожерЕдi удвОх...
© Copyright: Светлана Пузина, 2017
Свидетельство о публикации №117020611522
Свидетельство о публикации №117020611522
Рецензии