Коли зійде зоря
І тихі роси
Спадуть на луг,
З'єднає береги
Місточок Місяця
І верби
ноги босі
Загорнуть у траву,
Розчешуть коси
Зеленим гребінцем,
І ветерець ласкавий
Їх пестить
Уночі, -
Без ревнощів денних,
Єдиний він
У кожної
із них.
Зоря все бачить,
Та усміхається,
мовчить:
Нехай не плачуть
Зелені верби!
Хай кохання -
мить,
Нехай збіжить
За бистрою водою,
Та все ж було,
Було воно з тобою.
Спасибі,зіронько!
Спасибі,вітерець...
Ось казочка така,
Хто слухав, -
молодець.
3-1999.
Казка любовi
© Copyright: Леся Рузевич, 2017
Свидетельство о публикации №117020601068
Свидетельство о публикации №117020601068
Рецензии
