Не трогайте историю!

Не чіпайте історію!

Відомі факти історичні,
На жаль, вони вельми трагічні,
Коли історію чіпали,
Та на свій лад перевертали.

Такі ми факти не забули,
Вважали: ті часи минули.
Були правителі невчені,
Підлеглі ж – силой приречені
Виконувати їх накази,
Яка б то не була зараза!
Не до досягнень їм прогресу –
Важливі  власні  інтереси!

Нащадки дії  оцінили,
Той шлях  рішуче засудили!
Але таке щоб нині, зараз
Та ще й в Європі відбувалось?
Ми всі, принаймні, здивувались,
Коли в Берліні наш прем’єр
Ганебний викинув маневр,
Щоб підлабузнитися дамі,
Як у розбещеній рекламі,
В надії на берлінське сало –
З  історій схибив факт зухвало!
Як комплімент, та річ звучала –
І  дама скромно промовчала…

Своє хазяйство треба мати,
На займи рот не роззявляти!
Хазяїн, в кого розум є –
Він сало мав завжди своє!

В країні Польщі є свої
Теж політичні  шахраї!
Отож міністр в своїй промові
(та може був він з кимось в змові)
Сказав в своїй ефірній речі,
(ведучий теж не заперечив)
Що  Україна  в  дні  війни
Повизволяла  табори!

Що, пан такий вже несвідомий,
З  історією незнайомий?
То в уряд хто його пустив?
Та й на високі ще пости?

Загиблих тисячі  бійців
Здіймають в нас народний гнів!
Діяч державний ще й у СМІ
Події  схибити посмів!

Облиш, Схитина, звички панські =
Бійці  були то все радянські!
Народи  разом  воювали,
Всі  разом Польщу  визволяли!

Його ж слова небезкорисні,
І  хід той зроблено навмисно:
На зверхній вигляд східні речі
Своїй  афері  забезпечить.
Навмисно? З користі? Для чого?
Напевно, щоб з’явилась змога
Росії  в  дружбі  відказати,
Злочинний Київ привітати!
Продажні так пани Схитини
Псують  історії  картини!
 
Тож роздивіться  Ви, поляки,
Чи  заслуговує  подяки,
Міністр політики Схитина,
Що факт  історії  схитинив!

                01. 15р.