О, як же хочеться обіймів ніжних в ліжку.
Щоб дехто ззаду притуливсь аби зігрітись.
Окутала рукой крізь сон маленька кішка.
Й обіймами простими змушувала серце битись.
Бо без руки цієї вм'ятина пуста на тілі.
І настрій не для сну - тривого в голові.
Так давлять на виски тиски, мов підлі тіні.
Та в голові літають лиш думки пусті.
Де зараз спить хранительниця мого сну?
Можливо їй також зараз не спиться?
А я все намагаюсь уявити руку ту,
Що змушувала дико серце битись.
***
© Copyright: Ваня Брикулець, 2017
Свидетельство о публикации №117020507230
Свидетельство о публикации №117020507230
Рецензии
