Марним сподіванням
Я – не вмію ловити вітер… О, так, не вмію…
А крізь пальці – піском сипучим – мої надії
Попід ноги, щоб затоптати – за що боролась.
Я не вмію довік чекати крилатий голос,
Обіймаючи сірі тіні принад примарних…
Ще учора – від слів кипіння, так любо-гарно,
Так весняно, так полум’яно, торкання – близько.
А сьогодні – кривава рана від обеліску,
Що я певне, поставлю тут, на пісках повзучих
Де на вістрі залишу жмут – від надій про зустріч.
Напрасным ожиданиям. укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2017
Свидетельство о публикации №117020512958
Свидетельство о публикации №117020512958
Рецензии
