Серпневої ночі
Засвітись мені – літом, чутливим торканням струн…
Стиглим смаком грушевим, що жадібно п’ю ковтками…
На серпневому небі сузір’я – слідами рун
Малювали нам зустріч. Цілуй же мене, коханий!
Зорепадами слів замилуй, зачаруй, поклич
Ніжних пальців смичками заграй у таких місцинах,
Щоб бажання зоріло, сіяло вогнями віч,
Щоб в чеканні єднання нестерпно гула пружина,
Щоб вмирати в обіймах, цвісти, задихатись знов,
До злиття учепитись у спину, не відпускати!
Доле, доле моя, не руш, не руйнуй любов!
Дивний трунок солодкої, темної літньої страти…
Ночи августа. укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2017
Свидетельство о публикации №117020512805
Свидетельство о публикации №117020512805
Рецензии
