Не знудьгу шся

       Не  знудьгуєшся. 

Як  лиш  починає  світати
І  сон  вже  тікає  за  двері,
Починаю  я  хвилю  шукати,
Що  робиться  там  в  атмосфері.

Обіцяють  погоду  чудову,
Від  двадцять  до  тридцять  морозу,
Запалюю  свічку  воскову ,
І  більше  не  вірю  прогнозу.

Холоднеча  у  хаті  зимова,
Треба  ватру  уже  розпалити,
Я  швиденько  із  хати  по  дрова,
Щоб  сніданок  у  піч  затулити.

Зима  у  нас , в  горах , сурова,
Та  у  мене  набита  рука,
У  стайню  вже  кличе  корова,
Кіт  парного  вже  жде  молока.

Поросята ,  телята  ,  ягнята,
Ожереби  ,  отели , окоти,
То  робота  завжди  складнувата,
І  аж  так  до  нічної  дрімоти.

У  гуцулів  і  в  будні  і  свята,
Клопоти  завжди  одні,
Вівці ,  кози ,  вся  живність  рогата,
Не  знудьгуєшся  сам  в  тишині.

4.02.17 р.
Автор; Н.П.Рубан.


Рецензии