Що би не сталося, все винні люди.
Ти – як і я, різниці мало.
Ти живеш серед дитячих ілюзій,
Що, як і досі, сама будувала.
Думки колишні летять пелюстками
З квітки великої нашої любові.
Мрію про зайву хвилину між нами
Я заховав в незнайомому слові.
Шкода мені, але справді світ зліше...
Кажу собі: "Ганьба і неслава!
Руки твої мліють в дотиках інших,
Білих, як чайка, чорних, як ґава."
Не порятує, хіба лише вістка:
"Як не було би, все винні люди."
Ілюзіоніст, ілюзіоністка
Живуть, не знаючи, що завтра буде.
А може, не знає ніхто
У теплому морі ілюзій...
Iлюзiя
© Copyright: Даниил Моровов, 2017
Свидетельство о публикации №117020401072
Свидетельство о публикации №117020401072
Рецензии
