Музей забытой любови... из Свтеланы Костюк

Перевод с украинского
 

Оригинал Светланы Костюк


На віях дощ. І солоніє мить.
Блідніють сни рожево-кольорові.
У затишку моїх сумних пісень
Тепер – музей забутої любові...

Тут навіть простір – цінний експонат.
І тиша промовляє так вагомо…
Тут всі стежки вже спалено. Назад
Тепер не повернутися нікому…

На шибці січня – дивна акварель.
Ми підсвідомо ще складаєм ноти…
Щоденник мій – самотній менестрель-
Терпкі, цілющі ліки від скорботи…

Тремтить рука. А як душа тремтить.
В музеї цім – історія висока…
Тут десь за склом живе щаслива мить,
Що відібрала мій щоденний спокій…

Святочно так, як в церкві при свічі…
Німіють строфи і німіють рими.
Тут навіть не молися. Тут мовчи
Під почуттями світлими моїми…

Тут музика нечувана щораз
Перегортає сторінки у слові.
А томик віршів – як іконостас
Від нас самих врятованій ЛЮБОВІ...




   Перевод Инны Гавриловой

И дождь с ресниц.И солоно губам.
Бледнеют сны от серости избитой.
Здесь песен был уютный светлый храм
Теперь  -  музей любови позабытой.

Здесь даже пустота, как экспонат,
И тишь звучит тревожная набатом.
Сожжённые мосты дымят...Назад
Заказан путь: так неподъёмна плата.

Январь в окне,  как чудо-акварель
Мы ноты подсознательно - в аккорды...
Дневник мой  -  одинокий менестрель  -
Лекарство терпкое лечебное от скорби.

Дрожит рука...А как душа дрожит.
В музее этом быль любви великой
За стёклами живёт счастливый миг,
Жизнь без него осталась бы безликой.

И святочно,  как в церкви у свечи...
Немеют строфы и немеют рифмы.
Здесь надо не молиться...стой...молчи...
От чувств моих светлейших, словно мифы...

Тут музыка неслыханная в нас
Листает,  как страницы звуки в слове.
А в томике стихов  -  иконостас,
От нас самих спасённый лик ЛЮБОВИ...

    04.02.2017г.

http://ok.ru/video/251573834032  - ссылка на  песню Светланы Костюк в исполнении Ярослава Черногуза, музыка В.Охрименко

 Аватар взят у Светланы Груздевой из одноименного перевода.