Поетичне поле

        Поетичний переклад вірша Сергія Ясонова
        «В облака укутанный рассвет...» http://www.stihi.ru/2016/04/02/4790

Вже світанок в хмарах ожива,
Замальовку косий дощ штрихує.
І душа оновлена римує
З першим світлом вранішні слова.

Розпочавшись з чистого листка,
Повела улюблена доріжка
Вдалину, де птахам сипав кришки,
Годував з вузенького містка.

Годи-жорна мелють почуття,
Все ж добро, що душам характерно,
Не пропаще. А що впали зерна,
Впізнаю в росточках відкриття.

Світ зорі густий – прошарок, твердь
В піднебессі грубого помолу.
Так в душі любов зростає знову –
В бур'янистих травах гине смерть.

Жаль, ще не прийшов цвітіння строк.
Повну ложку щастя би віднині
Сіяти дбайливо по зернині –
Ось уже красується росток.

Хмарами сповитий ранній світ,
Як в руках спеленута дитина.
Пласт добра й любові ... – павутиння,
Та від них зігрітий цілий світ.

Хай над злом ще не святкує пир –
Поетичне поле колоситься.
І встає червона блискавиця –
Красота душі врятує мир!