Переходячи швидко від думки й до думки,
Ще й невпинно мандруючи краєм подій,
Озивався мій світ, дуже радісний, лунко,
Небувалим теплом дивував навздогін.
Озирнутися прагнуло серце і вперто
Щось торкалося ніжно мого забуття.
Намагалося диво створить на мольберті,
Що єдиним лиш словом зоветься – життя.
20:37, 02.02.2017 рік.
Зображення: https://www.goodfon.ru
На мольбертi життя
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2017
Свидетельство о публикации №117020310248
Свидетельство о публикации №117020310248
Рецензии
