Петя Дубарова. Краплi дощовi важкi

Петя Дубарова
Краплі дощові важкі...


Краплі дощові важкі, немов смоква осіння, 
і від стуку їхнього так боляче мені.
Синя тьма вгніздилася в моє волосся синє,
що його освітлює місяць в вишині.

Вулиця ж сувора, наче гостра одиниця,
випнулася звичкою, ще й зла, немов язик,
у дроти посивілі чимось, грізна, тиця,
довгі й перетоншені, мов тривожний крик.

От би дощові краплини разом скрижаніли,
стали би сніжинки льдові сестри льодяні,
коло мене і в мені все б тоді біліло
дарували б вулиці знов добро мені.

(переклад з болгарської —Любов Цай)

***

Петя Дубарова 
Капките са тежки


Капките са тежки като есенни смокини.
Вече от туптежа им ръцете ме болят.
Мракът син плете гнездо в косите мои сини,
мислено прерязани от златен лунен път.
 
Улицата строга като остра единица
пак се е опънала и зла като език,
с нещо уязвява отънели сиви жици,
дълги и проточени като тревожен вик.
 
Толкова ли трудно е на капките студени,
капки сняг да бъдат, да са ледени сестри,
за да бъде бяло и край мене, и във мене,
улиците мои да са пак добри.