Петя Дубарова. Любов

Петя Дубарова
ЛЮБОВ


Люблю вечірні тіні. Й щоб вітри
з долонями моїми розмовляли,
щоб небо простиралося згори
й тихесенько пісні свої співало.

Люблю, коли усюди ліс пахтить,
гаїв зелених дихання духмяне,
як зорі додають у світлу мить
свій ясний блиск у чарівні фонтани.

Люблю спостерігати, ось стіна:
угору пнеться плющ — не знає краю,
а це листочок з брості вирина,
і, мов долоня, в променях сіяє.

Люблю зростати в рідній стороні,
з природою єднатись щохвилини,
і тільки з нею любо так мені,
бо я — її малесенька частина.

(переклад з болгарської — Любов Цай)

***

Оригинал:

Петя Дубарова
ОБИЧ


Обичам вечер сенки, ветрове
със дланите ми две да разговарят,
небето да простира брегове
и своя песен тихо да повтаря.

Обичам да ухае на гора,
на бор зелен, на тичащи потоци
и свойто светло светлата зора
да пръска в чародейни водоскоци.

Обичам да усещам как расте
в усоите за мигове бръшляна
и свежият набол едва листец
да се превръща в длан, от лъч обляна.

Обичам да раста във дивен край,
с природата обичам да живея,
природата обичам пък безкрай,
защото съм един живот от нея.

1 март 1975 г.