Коли зимно на серці стане,
І завіє негода снігами,
Коли відчай душу дістане
Я прийду у гості до мами.
Я присяду біля могили,
До хреста прихилюся щокою:
«Мамо рідна, янголе милий,
Як сумую я за тобою…
Чомусь важко у світі жити,
Всюди заздрість, лихі пересуди.
Намагаюсь писати, творити,
Не зважати, що скажуть люди.
Я вже майже ночами не плачу –
Ти ж учила мене бути сильною.
Я вже більше його не бачу –
Одинокою стала чи вільною…
Знаєш, мамо, я не зламаюся,
Бо я маю для кого жити.
А від болю у сині сховаюся –
Він - єдиний у цілому світі.
Чесно, мамо, так все дістало –
Я не знаю, як далі жити.
Краще б зовсім його не знала,
Краще б я не вміла любити!
Ви із татом пішли так рано,
А потрібні мені до болю…»
Раптом чую, як шепче мама:
«Моя дівчинко, ми з тобою…»
Соколовська Ольга ©
Я скучаю за Мамою
© Copyright: Ольга Соколовская 4, 2017
Свидетельство о публикации №117020110529
Свидетельство о публикации №117020110529
Рецензии