Кладу убік розпечений АКа,
Давай, мій друже, відпочинь хвилинку,
Я розімну, затерпла щось рука,
І вогняну продовжим вечоринку.
Десь по сусідах певно лупить "Град",
Бо бухкає й шкварчить немилостиво,
І трасери, смертельний зорепад
На фоні зарева, що гасне мерехтливо.
Прокинувся замерзлий АГееС,
В яру поцілив, стало враз світліше,
Бо полум'я рвонуло до небес
І тепло стало, навіть веселіше.
На тишу запит, значить точно в ціль,
Комусь посилка, Вологда, чи Комі?
… Зима, сніжить і буде заметіль,
Й порожній аркуш в дембельськім альбомі.
Кладу убiк розпечений АКа
© Copyright: Игорь Стожар, 2017
Свидетельство о публикации №117013107357
Свидетельство о публикации №117013107357
Рецензии
Сильний вірш, друже! Так воно нині і є... Взимку під час бою стає веселіше - можна хоча б зігрітися... Таке воно - нинішнє життя.
Артур Грей Эсквайр 31.01.2017 16:24 • Заявить о нарушении
Артур Грей Эсквайр 31.01.2017 16:24 • Заявить о нарушении
Я хотів, щоб ти, Есквайр, це мені сказав.
Я тебе часто згадую. Ти вже давно живеш десь поряд у думках.
Дякую тобі, романтичний блукальцю!
Игорь Стожар 31.01.2017 23:16 Заявить о нарушении
Я тебе часто згадую. Ти вже давно живеш десь поряд у думках.
Дякую тобі, романтичний блукальцю!
Игорь Стожар 31.01.2017 23:16 Заявить о нарушении