шкодую

шкодую людей
життя яких протікає у ритмі повільного симбіозу
які десь там вичитують про норму фруктози/глюкози
поважають лише академічне, консерватичне, класичне
знайшовши власний ефект плацебо
для зупинки психозу
читаючи суто черству як сухар зашкарублу від часу прозу
що тріскає по швам від канонів
як шибки від вітру й морозу

шкодую дітей
яких лають за розкарячені закарлюки
недописані речення неправильні букви й звуки
за помилки їхніх батьків
прагматичних покручених часом і побутом злюк
такий собі хитромудрий трюк
виховувати дітей
ростити роботів й псевдолюдей

шкодую павуків
яких вбивають за добру/ погану звістку
в будинку де мати й невістка мов вороги
павуку хоч щось до снаги
й нема ні до чого жаги

шкодую собаку і її десь там зариту кістку
шкодую всіх тих кому приходить повістка
туди куди забирають східні вітри
шкодую що шкоди більше аніж добра

а шкодувати - значить втрачати витримку й ріст