Я ніколи не запитував чи треба більше
Очевидні речі стають зрозумілими вчасно
Ти все ще з ніжністю торкаєш мене за плечі
Але чомусь виглядаєш ще більш нещасно.
Небагато з того, що зіграно - бито
Трохи менше - чекає на вході до раю
Я у пеклі сповна вже сплатив своє мито
Коли намагався дійти до краю.
Убезпечений Богом від прірви завзяття
Не чекаючи щирості в поглядах кволих
Відправляюсь горіти у власне багаття
Забувати про вічності тихий подих.
Зупини мене відчайдушним криком.
Відчайдушним криком німим у вічі.
Все що мав до тебе - поділив надвоє.
Що отримав з тобою - примножу двічі.
Без П
© Copyright: Складановская Анна, 2017
Свидетельство о публикации №117013106647
Свидетельство о публикации №117013106647
Рецензии
Чудовий вірш! Яскраво, емоційно, метафорично. Дуже сподобалось!
Артур Грей Эсквайр 31.01.2017 16:26 • Заявить о нарушении
Артур Грей Эсквайр 31.01.2017 16:26 • Заявить о нарушении
