Ох вже, ці очі
кольору чаю,
як я за вами скучаю,
у душу запали так сильно,
що боротися з цим безсильна.
Ви кольору темного
з поволокою туману млосного.
Вабите, гложите серце
надією і тугою
роковою незгасною зіркою.
Випромінюєте енергію Світла
спопеляючого думки відповіддю.
Випробовуєте нерви
по - максимуму на міцність,
не вірячи в сердечну точність,
прагнете опанувати мене
до кінця, не давши любові
істинного вінця.
Адже віддаючи, ми насправді
отримуємо, серце і душу
збагачуємо.
Ми можемо зібрати, тільки те,
що посіяли
любові істинною повірили.
Ох вжe, цi очi...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2017
Свидетельство о публикации №117013104134
Свидетельство о публикации №117013104134
Рецензии