Я - Мати!

***
Сьогодні подруга  мені поспівчувала,
Сховавши усмішку холодну на вустах:
«Голубонько моя, таланту мало,
Кар»єра твоя скінчена, це факт.
Ти залишилась тут, в периферії,
Ти завела, голубонько сім»ю.
Талант, звичайно, дар, велике діло,
Та втратила можливість ти свою!»
І ще щось утішала, говорила
Про долю зовсім втрачену мою,
Так співчутливо очі опустила
І, не прощаючись, розтанула в далю.
Й повірите, я просто посміхнулась:
Бо знала те, що невідомо вам
Я в цім житті негоді не зігнулась,
Я зберегла і душу і талан.
Я віру зберегла в добро, в майбутнє,
Я знаю те, найкраще у житті –
Коли в очах дитячих щирих, чулих
Потонуть назавжди проблеми всі.
Бо на планеті цій ніщо не вічне,
Ні щастя, ні кар»єра, ні талант,
Одна лиш істина проходить крізь сторіччя –
Щаслива мати з сином на руках.
А все інакше – буде чи не буде,
Повірите, байдуже і марне.
Нехай мій дар колись забудуть люди,
Та внуки пам»ятатимуть мене.
І я отим в своїй оселі рідній
Своє серденько з криги відтоплю.
Я – Мати, я не стала пустоцвітом,
Й уже за це своє життя люблю!

Ольга Соколовська ©