Обида

У пункта приёма стеклотары стояла большая очередь. Незаметно из-за угла к окошку, ведя мужчину под руку, подошла женщина. Что-то сказав приёмщику, быстро отошла в сторону.Из рук мужчины приёмщик взял авоську с бутылками.
Молчавшая до сих пор вереница людей начала роптать. Приблизившись к возмутившимся, женщина назвала себя соседкой мужчины.
- Да какая нам разница! - не дослушав её до конца, стоящие настраивались на скандал - хоть кум, хоть сват! Пусть без очереди не лезет!
- Как вам не стыдно! - взволнованно сказала соседка мужчины, - он за вас кровь проливал.
Превращаясь в неуправляемую толпу, очередь не внимала ей.
- Наши отцы тоже не отсиживались в тылу, но без очереди не лезут!
- Вы люди или нет!?  - подавленным голосом, защищая соседа, произнесла женщина, - он же в танке горел!..
А между тем, приёмщик быстро освободил авоську и вложил в руку ветерана деньги.
Держа смятые в руке рубли, мужчина повернулся и ошеломлённая очередь застыла в оцепенении.
У мужчины не было лица.
На обидчиков страшным отпечатком легли стыд и угрызение совести.
Толпа молчала.
Прижатая к груди рука со смятыми рублями задрожала. На месте утраченных глаз стекали слёзы...

Перевод автора:

ОБРАЗА

Біля приймального пункту склотари стояла велика черга. Несподівано із-за рогу з'явилась жінка.
Підтримуючи під лікоть чоловіка, вона підвела його до віконця. Щось прошепотіла приймальнику і відійшла.
Коли приймальник з рук чоловіка узяв сітку з пляшками, черга загула:
- Куди?.. Де совість?..
На захист втрутилась жінка.
- Люди! Це мій сусід! Я допомагала!..
Та чи нам не все одно хто ти йому, - почувся раздратований голос, - а поза чергою нехай не лізе!
- Як вам не соромно! - схвильовано промовила жінка, - він за нас життям ризикував.
Невгамовна черга перетворилась у багатоголосий натовп.
- Наші батьки теж воювали, але поза чергою не лізуть!
- Ви люди чи ні, - ледве вимовила жінка, - він у танку горів!..
А між тим приймальник швидко звільнив сітку від пляшок і вклав в руку ветерана гроші.  Тримаючи зім'яті
карбованці, чоловік повернувся і  приголомшена черга замовкла в оціпенінні.
У чоловіка не було обличчя.
На кривдників страшним тавром лягли сором і докори сумління.
Натовп мовчав.
Рука ветерана з зім'ятими грошима затремтіла, а на місці втрачених очей з'явились сльози...