Твої очі – для мене море.
Щоразу, як дивлюся в них, - тону.
І навіть здається, що хвора,
І що життя - на кону.
Твої губи – для мене провалля,
А слово, що з них вирина ,
Так часто мене безжально
Немов на хресті розпина.
Для мене ти – промінь надії,
Ти – той, для кого живу.
І хоч ні про що вже не мрію,
Я тебе коханим назву.
Тобi неповторному
© Copyright: Бондаренко Ирина, 2017
Свидетельство о публикации №117013003529
Свидетельство о публикации №117013003529
Рецензии