Пробач, коханий...
Пробач, коханий, це вже, мабуть, край –
Бо десь любов у вирій відлетіла,
А без любові не буває рай,
Це просто пекло для душі і тіла.
Іди, коханий. Лиш спинись на мить –
Хай спомин сколихне зимовий ранок.
І то нічого, що мені болить –
Це просто так, із пам’яті серпанок.
Пробач, коханий, бо я теж іду –
Услід гойднуться скрижанілі віти –
Від тебе по січневому льоду,
Моя любове – недосяжний квітень!
© Copyright: Наталья Бидненко, 2017
Свидетельство о публикации №117013011469
Свидетельство о публикации №117013011469
Рецензии