Театр абсурду

                «На вулиці якійсь посеред Міста Марень
                Все буде, наче тут ти жив уже колись...»
                (Поль Верлен)

Арлекін на фронті

Все наче сон – як вигадка,
Війна між чорних пірамід
Поміж копалень-нір,
Де люди мороку глибин
Несли нам чорний камінь,
Такі ж мальовані як тьма.
А нині ось – хоч і зима,
Та вдягнений в плямисте
Зі смертю бавиться
І грає роль смішну
Невдахи Гамлета
Веселий Арлекін.
Комусь дарує смерть,
Ховається від куль,
Стріляє в сепарів,
Поребриків кладе із кулемета,
Жартує (часом недоречно)
І риє землю
Безтурботно...

П’єро на фронті

Блідий поет,
Колишній меланхолік-вчитель,
Артист сумної гри,
Філософ ностальгій (колишній),
Співець модерну,
Майстер алегорій –
Гірлянди мертвих слів,
Закоханий (колись) –
Таки невдало.
Творець метафор, текстів і поем
(Колись).
Він нині офіцер:
Три зірочки на теплому бушлаті.
Приціл перевіряє:
«Вище три,
Від основної – правіше п’ять...»
І сумно батареї
Команду віддає:
«... фугасним... Постріл!»

Коломбіна на фронті

Колись давно –
В минулому житті
Вірші складала
Серед міста мрій,
Весела Коломбіна
(Життя як водевіль),
А нині рвані рани шиє,
Бинтує у шпиталі польовім,
А потім кличе
У журбі своїй захмарній
Старого Бога.
І черлені плями
На білому халаті.
Бо зима. Назавжди.
Чи хто зна.
Веселе і трагічне танго
Танцює з нами смерть.
І безтурботна Коломбіна
Колись яскраве плаття
Носила. Нині білий.
Халат. І запах крові.
І війна...


Рецензии
"колись" - страшний рефрен
але ось лише написала подрузі "на руїнах легше побудувати нове"(як це нагадує "до основанья, а затем")
?знак питання попереду, як у поезіїї Лорки чи Вальєхо...Чому іспаномовна поезія така сумна?
а чи є привід для радості,
справді?
Чи могли ми припустити, що гімн Ежена Потьє буде актуальним донині?

Держава — гнёт, закон лишь маска,
Налоги душат невтерпёж.
Никто богатым не указка,
И прав у бедных не найдёшь.

Дошли в корысти до предела
Монархи угля, рельс и руд.
Их омерзительное дело —
Лишь угнетать и грабить Труд.

Довольно нас поить дурманом!
Прощай, военная муштра!
Народам — мир, война — тиранам!
Забастовать, солдат, пора.
Когда ж прикажут каннибалы
Нам всем геройски околеть —
Тогда по нашим генералам
Своим же пулям полететь!

Олись Лапковский   03.03.2017 17:16     Заявить о нарушении
Дякую за такий поетичний відгук! Світ нині химерний - і все в цьому світі повторюється.... Постійно повторюється....

Артур Грей Эсквайр   07.03.2017 02:20   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.