Антихрист

Антихрист

З нас кожен, звісно, був би рад
За  Київський патріархат,
Якби попи, як християни
Не завдавали людям рани!

Наш всесвятіший Філарет,
Чи Богу він давав обет?
Він знає Божі заповіти?
Всі ж християни – Божі  діти!

Зрік християнські  він палати,
Та замість храму – ген у штати.
Не благості, душі покою
Шукати там – просити зброю!

Від шляху Бога відхилився,
Маккейну-сатані  вклонився,
Повісив ордена йому,
Просив він гроші  на війну!

А ті служителі  приходу,
Що кличуть на війну до сходу,
На гріх людей благословляють,
На вбивство Божий хрест здіймають?

Що пропонують нам робити?
Чи  росіян  всіх  перебити?
Та з перемог в війні радіти?
Тож там страждають наші діти!

То Божі  дії, чи лукаві?
Помічники у біса справі?
Щоб язики їх відцурались,
Та руки їх повідіймались!

В країні  хто руйнує храми?
Хто чинить правовірним драми?
Всі ж християни – як брати!
Хто кличе на війну? Кати!

Завзято чинять біса справи
Служці нечистого лукаві –
Оті політики й попи,
Що правлять нами навпаки.

Розплющить, християни, очі:
Хто на братів сокиру точить?
Хто на війну благословляє?
Той – в кого совісті  немає!

Ісус колись нас застережив:
Тож по ділам – не по одежі,
Ви розпізнайте супостата!
В тих діях – заповітів втрата!

Вчить Філарет любити брата?
Не признавати супостата?
Очолює він фронт брехні!
Благословляє дії  ті !

В них – не духовне, не людське:
Своя турбота про мирське.
Горіти нинішнім кумирам
У  пеклі  вічної  зневіри!


Ми ж маємо поміркувати,
Кому потрібно довіряти…
Щоб не вчинились марні втрати -
Не слід про Бога забувати!
                01. 15р.