Я читаю по стелях... Я будь-яку стелю читаю.
Я читаю і вдень, та найбільше читаю вночі.
Чим почнеться новела, що буде в кінці, я не знаю,
Та новели – щодня і щоночі, як львівські дощі...
Може, хтось і колись і опиниться поруч зі мною.
І обійме, і очі підійме до стелі, як я.
А новела для двох не буває ніколи сумною.
Це лише в мить самотності стеля сумує моя.
Може, мрія і пам'ять мої так листи мені пишуть.
Я – читач, проти мрії і пам'яті я не грішу.
Всі новели мої і романи, поеми і вірші
Я читаю по стелях, читаю – неначе пишу...
Я читаю по стелях... Я будь-яку стелю читаю
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117012810608
Свидетельство о публикации №117012810608
Рецензии