Ти – моя людина. Тобою живу.
Ти не маєш статі. Не маєш імені.
Виникає потреба – дотиком зву.
І у відповідь дотик даруєш ти мені.
Ти – моя. Ти дихаєш так, як я.
І зітхаєш так само, як я, точнісінько.
І з душею твоєю душа моя
Розмовляють на рівних, однаковісінькі.
Не втрачаємо час на «детиє» –
Час настільки наш, що він – ріднесенький.
Я – життя твоє, ти – життя моє.
Аби – поруч. Хоча б на мить. Малесеньку...
Ти - моя людина. Тобою живу...
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117012709251
Свидетельство о публикации №117012709251
Рецензии