Колись просив руки Iронiя

Мне так знакомо было счастье,
Сбывались все мои мечты.
И вдруг обрушилось ненастье,
Когда мне «Да!» сказала ты…
  (Из  стихотворения  Сергея  Рэфа
     «Нет ничего коварней страсти»)


Цього чекав давно – роками,
На скронях – біла  сивина...
Набридли вже кардіограми.
Не до жінок… Не  до вина…

До НЕЇ теж прийшла хвороба –
Маразм старечий  і склероз.
Сказала «Так!»…  Смішна особа!..
Запізно вже кричати «SOS!»

Колись просив руки , – сміялась:
–Мені лиш сорок, зачекай!
І ось нарешті обізвалась…
Життя ж позаду… Прощавай!


Рецензии