Менi не потрапити тепер туди...

Улюблений Київ...
Мені не потрапити тепер туди.
Надії, очікування пройшли.
І ніколи мені не поспішати
На Київський вокзал,
Щоб встигнути на "фірмовий",
Такий рідний,
На швидкий поїзд.
Не розпивати чаї
Майже до ранку,
Не чути мені смішні байки,
З таким приємним київським акцентом.
Не чекати ранку,
Не спати.
Адже вранці на вокзалі
Мій брат з дружиною
І відчуття,
Що ми біжимо сходами,
Захлинаючись щастям, сміхом.
Намагаюся вставити слово:
"Я тільки на тиждень".
Слова моi ніхто не чує,
Та ні, звичайно чують,
Та тільки не хочуть.
У божевіллі щасливе
Проходить швидше пробігають,
Дні, тижні, місяці.
І мені пора назад в Москву;
І було найважчим розставання,
Особливо в останній раз.
Передчуття? Напевно так.
Улюблений Київ.
Як я за тобою сумую...


Мне не попасть теперь туда...

Бухвалова Валерия - Странная Лера

Любимый Киев...
Мне не попасть теперь туда.
Надежды, ожидания прошли.
И никогда мне не спешить
На Киевский вокзал,
Чтобы успеть на "фирменный",
Такой родной,
На скорый поезд.
Не распивать чаи
Почти что до утра,
Не слышать мне смешные байки,
С таким приятным киевским акцентом.
Не ждать утра,
Не спав.
Ведь утром на вокзале
Мой брат с женой
И ощущение,
Что мы бежим по лестнице,
Захлебываясь счастьем, смехом.
Пытаюсь вставить слово:
"Я только на неделю".
Слова мои никто не слышит,
Да нет, конечно, слышат,
Да только не хотят.
В безумии счастливом
Проходит, скорее пробегают,
Дни, недели, месяца.
И мне пора назад в Москву;
И было самым трудным расставание,
Особенно в последний раз.
Предчувствие? Наверно да.
Любимый Киев.
Как я по тебе скучаю...