Василь Мошуренко
По всій планеті – дощ:
усім на диво…
Кипить у мами борщ,
як неня – сивий.
Мигичить на душі,
хоч в хаті – тепло…
І товпляться вірші –
у райське… пекло
д у ш і,
що не знайшла
свого причалу,
що сумом – поросла…
Що ж буде – далі?
…Парує сивий борщ –
радіє мати!
У вікна – стука дощ,
щоб заховатись
від іншого дощу…
точніше – зливи!
Хай дасть йому… борщу
матуся сива…
Дзвенять-дзвенять ложки!
То я і дощик –
вплітаєм пампушки
і мамин борщик…
По всiй планетi дощ
© Copyright: Елисаветградская Плеяда, 2017
Свидетельство о публикации №117012703234
Свидетельство о публикации №117012703234
Рецензии
