Мне не жалко себя нисколько

Мне не жалко себя нисколько…
Глупо ныть, уповать на судьбу.
Не хожу по дороге я скользкой —
И давно новых чувств не ищу.

Отлюбила я, отмечтала —
Засосала рутина напрочь.
Хоть обыденность и «достала»,
Но спокойнее в лунную ночь...

И не ноет больной мозолью
Отболевшее в прошлом — ушло.
Не в испарине алкогольной
Нахожу я покой и тепло…

Первым снегом, творожно-белым,
Мне б растаять стихом в феврале…
Всё, что думала, что успела —
Без подсчёта и ритма недель...

Не жалею нисколько, ни капли,
Мне прошедшего в жизни не жаль.
Я под сенью розовых яблонь
Заплету свои мысли в печаль…

Н. Л. ©
МНЕ НЕ ЖАЛКО СЕБЯ НИСКОЛЬКО
(Перевод Мирослава Стулькiвська)

Анітрохи себе не шкодую...
Не чекаю на долю в житті.
По дорозі слизькій не іду я,
Не шукаю нових почуттів.

Відлюбила, відмріяла - досить!
Заземлила навколишня річ.
Хоч буденність "дістала" вже трохи -
Спокійніше у місячну ніч...

Хворим нині не ниє мозолем -
Відболіле в минуле пішло...
Не у присмаку із алкоголем
Я знаходжу розраду й тепло...

Першим снігом - молочним та білим
Мені б віршем розтанути в снах...
Все, що встигла, усе, що зуміла,-
Так приходить щороку весна...

Анітрохи не шкода, ні краплі.
Відпускаю усе без жалю.
Під покровом заквітчаних яблунь
Думи всі у печалі втоплю...

Н.Л.©