Як багато важить слово для людини,
Воно ранить і до сонця підійма.
У ньому відблиск неповторної краплини,
У ньому міститься усе наше життя.
Ви відкривали нам багатства мови,
Вели в чарівний поетичний світ;
Із тихої душевної розмови
У класі розцвітав калини цвіт.
Сумлінно прагли всіх переконати,
Що важливішого немає на землі,
Ніж просто гідною людиною зростати
І серцем линути до рідної землі.
Щоб так, як Леся на убогім перелозі
Ми сіяли барвистії квітки,
І як Франко, не маючи дороги,-
Довбли граніт, звільняючи путі.
Учитель мови, хто йому позаздрить?!
Обсядуть помилки, як мухи мед,
А ти повинен дати всьому раду,
Ще й відкривати учням творчості секрет,
Щоб грамотними йшли у світ між люди,
Не втративши високості душі.
Учитель мови, за любов, за творчі злети,
Дитинно й ніжно дякую тобі.
Тараненко Л. П. сердечно, на добру згадку
© Copyright: Ольга Колодуб, 2017
Свидетельство о публикации №117012411974
Свидетельство о публикации №117012411974
Рецензии
