Ми нині живем в електронному світі,
В добу інтернету й нових відкриттів
І люди сьогодні уміють радіти
Наявності в іграх здобутих "життів".
А жити не вміють. Не вміють радіти,
Не вміють усмішкою щиро цвісти-
Лиш пости і смайли, лиш лайки і твіти,
Що шлють і з обличчям, і з серцем пустим.
Ми нині скорили космічні простори,
Дістати до зірки - задача легка.
Ми можем зійти аж за хмари на гори
Й землі споглядати красу звисока.
І наче до неба ми стали так близько-
Та далі від Бога, Святого Творця,
Скорили закон гравітації й тиску-
Не маємо сили скорити серця.
Нехай, що прогресу роки у пошані,
Нехай, що не модно за Богом іти.
Згадаймо на мить ми Ісусові рани...
Чи мода дорожча Крові на хресті?!
Нехай технології поміччю стануть
На довгій тернистій путі до Христа,
Хай зіркою стануть Ісусові рани.
Посвятимо Богові юні літа!
Нин
© Copyright: Анна Молчанова-Сираш, 2017
Свидетельство о публикации №117012309040
Свидетельство о публикации №117012309040
Рецензии