Iнопланетянки, текст для пiснi

Є у мене таємниця.
Це – дружина чарівниця.
Я без неї  – не людина,
А лінива половина.
Моя люба – вся  в роботі,
Наче бджілочка в компоті.
Без подяк  і трудоднів
Прислуговує  мені.
Тож дивуюся: вона –
Справді дама не земна:
І моторна,  і весела –
Українська  тарантела!
Куховарить, прибирає,
Посміхається,  співає.
… Неспроста, чоловіки
Заявляють, що жінки: 
І дружини, і коханки –
Іно- ,  інопланетянки!..

Ми, земляни, їх пригріли
І в  серця пустили стріли,
Запозичені в Амура…
В мужиків така  натура:
Дарувати всім кохання
І виконувать бажання
Тих, хто створює  наш  світ, –
Надсучасних Афродіт,
Здатних всіх зачарувать
Й полонити сильну стать.
Звідки ж наші половинки:
Статні леді, балеринки,
Чорногриві та блондинки,
Темношкірі та сніжинки?
Знають це чоловіки,
Що навколо всі жінки:
І дружини, і коханки –
Іно- ,  інопланетянки!..

Тож кого ми поруч маєм,
Самовіддано вивчаєм?
Наші дами – справжні  діти,
Здатні плакати,  радіти,
Полонити всіх  красою:
І очима, і косою…
Бо вони немов би квіти
Із далекої орбіти
Не відкритих ще планет…
Нерозгаданий секрет!
Та й чи варто його знати,
Ми готові всіх кохати,
Палко й ніжно обіймати,
До нестями цілувати.
Знають бо чоловіки,
Що навколо всі жінки:
І дружини, і коханки –
Іно- ,  інопланетянки!..