Я тебе не спитаю, або Останнiй вальс

Я тебе не спитаю, чи зможеш ти бути подібна
До тієї, якої давно вже і поруч нема.
Запитатись у пані таке – щонайменше є дивним.
Я не стану питати, та ти розумієщ сама,

що у серці живуть і напрошуються порівняння.
Але все це не те, що образити має тебе.
Я питання свої задаю лиш своєму коханню.
Чи спроможний я знов покохати, питаю себе.

Я щодня і щоночі собі задаю це питання.
Ти не будеш подібна до того, що не повернуть.
Неспроможний ніхто повернути минуле кохання.
Та чи вдасться до серця кохання нове пригорнуть…

Я тебе не спитаю, чи зможеш ти бути подібна
До тієї, якої уже і на світі нема.
Запитатись у тебе таке – це, і справді, є дивним.
Я не стану питати... Ти все розумієщ сама...

Ось і все. Ось і все... Це питання сумління одвічне –
Де знайти стільки сил, щоби зміг закохатися, знов.
Ось і все... Ось і вся тиха тайна моя чоловіча,
Бо у кожному серці є мрія і віра в любов...