Мов вечоровий тихий шум діброви,
Мов жайворонка спів у небесах,
До мене лине українська рідна мова,
Цвіте на ніжних маминих вустах.
Матуся мовить: " Рідний мій синочку" -
І подорожником - душі стають слова.
Бажає: " Будь здоровий, яворочку!"-
І силою все тіло налива.
У кожнім її слові - таємниця.
У тихій її мові - доброта.
І мудрості розкрилена зигзиця
Вкраїнським словом з вуст її зліта.
Дослухаю матусиної мови:
Плете вінок на долю, на любов.
Я й від щасливої відмовлюся підкови,
Лиш голос її чути б знов і знов.
Барвіночок, любисток, рута - м'ята,
Ромашки, нагідки і васильки...
Душа її нев'януча багата,
А слово мовлене розквітне на віки,
Бо в ньому - наша українська мова,
Батьківський дім, краса лугів, степів...
Святі слова ВІТЧИЗНА,
МАТИ,
ВОЛЯ
Я теж у серці назавжди зігрів.
Дослухаю матусиноi мови
© Copyright: Ольга Колодуб, 2017
Свидетельство о публикации №117012211649
Свидетельство о публикации №117012211649
Рецензии
