Як до цілющого стрімкого джерела,
До слова рідного у втомі прихилюся,
І ніби чую дорогі мені слова:
-Як добре те, що смерті не боюсь я.
Без сумніву, докорів, каяття
Ступав він мужньо на шляхи Ісуса,
Погас в борні за волю, за життя,
Тому із святістю звертаюся до Стуса.
З його віршів черпаю стійкості й снаги,
Мороз колимський не опалить мою душу.
Бо в час холодної життєвої юги
Зі Стусом разом я промовлю: "Мушу".
Не на Голгофу, а на вічний п'єдестал
Ми піднесем квітучу нашу мову.
- Поете, я вже й сам поетом став,
Щоб так, як ти, служити гідно слову.
Розмова з Василем Стусом
© Copyright: Ольга Колодуб, 2017
Свидетельство о публикации №117012210808
Свидетельство о публикации №117012210808
Рецензии