Суботній ранок видався похмурим.
Ще й вітерець проспав… не шелесне…
І красень клен стоїть, гілля понурив…
І все навколо сіре і сумне.
Та ось промінчик зиркнув крізь шпарину,
І все навколо ніби ожило,
Немов Господь простив тяжку провину…
Аж півень загорлав на все село!
Заграли барви… скрипнули ворота…
До череди корівка поспіша...
Десь топче пилюгу мала піхота…
І… радістю наповнилась душа.
А на даху куйовдяться лелеки…
В гнізді малеча крильця розмина…
Ще літечко… до Осені – далеко…
Та все ж прислала вісточку вона.
12. 03. 2016 р. Дмитро Демуз
Ранок
© Copyright: Дмитрий Демуз, 2017
Свидетельство о публикации №117011905520
Свидетельство о публикации №117011905520
Рецензии