Панянка... Ларисi Вiровець до Дню Народження!

                редакція

               
 З чогось зліплена ти
 чи стихія – твоя породілля?..
 слобожаночко, подруго!..
 мабуть, і жар ти, і жах,
 поряд – польська шляхетність
 з крижинками в світлих очах,
 і приязність, і творче натхнення –
 і Пісня, і Птах...
 сплав безмежної ніжності
 і запального свавілля…

 І таке ж піклування
 про корені, мову і друзів,
 про садок під віконцем
 і недобудований дім,
 і про спогади давні,
 ніколи не схожі на дим,
 чистоту й незабутність,
 і щем... та у серці своїм
 неможливість відмовитись
 перебувати в напрузі…

 І, звичайно, робота,
 з наснагою, з офіруванням,
 знову ж – друзів втручанням
 у вільну й напружену мить.
 (а куди ж ми без тебе? –
 то наче були б і не ми!)..
 твій і захват і запал -
 збагнути би їх, зрозуміть!..
 нас бентежать ці риси твої -
 в них твоє чарування…

---------------------------

Десять років пройшло...
мабуть, так... українські пенати
довелося покинути...
тільки мені це кортить!..
не війна та не інше б...
я птахом злетіла б в палати
з пишних трав та із квітів...
мене зустрічала би ти,
незабутня моя... дивно подруго...
з гордою статтю,
з відчуттям вірним слова,
якою пишалась завжди...
будь щасливою, люба!..
хай небо лазоревим платтям
огортає тебе, і снаги надає, і води!


2007 -- 19 січня 2017
/повторюю через 10 років.../

На фото - у колі друзів,
у лазоревім...