ТЕЩА укр

ТЕЩА

Розходився Дід Мороз у Водохрещу:
аж упрів, гаптує сріблом наше скло.
Ще й хурделицю у двір та мою тещу
невідомо яким вітром занесло.

Завжди думав я раніш, що біс з рогами
в цілім світі – найстрашніше над усе,
та не знав же я тоді, що з пирогами
мою тещу в Водохрещу принесе.

За стіною завиває завірюха,
віє сніг, як ту муку на пироги.
Що подієш, поміж нами є напруга.
Я, для тещі, зять - занадто дорогий!

Той герой, хто тещу витримати в змозі.
І виходить, що я – зовсім не герой:
то тримав хвоста, мов сірий на морозі,
то ховався, як від пострілів ковбой.

Моя мила свою маму пригостила.
Ще й мені, спасибі, чарку налила…
Бачу: диво! В тещі ріжки відлетіли!
І помалу проростають два крила!

А коли повиростали в тещі крила
та доїли ми ті кляті пироги,
теща встала і додому відлетіла,
хоч були ми з нею вже й не вороги.

Вже хурделиця сліди позамітала
й Дід Мороз на склі картину написав.
На мітлі над містом теща пролітала,
я ж, щасливий, на ніч двері зачиняв…

ВК січень 2004 Херсон