Не питайте сестри, не питайте мамо...
Не питайте сестри, не питайте Мамо,
Чом я від учора знітився як ніч,
Чом моє серденько як той вітер плаче,
А журба опівніч зводить потойбіч.
Я від вчора, мамо, наче світ покинув,
Потемніло сонце в небі на очах...
Чом раніш до Ганни птахом не полинув,
Чом не надолужив у коханні час.
Кажете: «Вернеться...» Не вернеться, Мамо!
Поросли травою на піску сліди,
Я тепер для Ганни назавжди незваний,
Я від вчора, Мамо, назавжди чужий...»
Свидетельство о публикации №117011811977
Игорь Степанов-Зорин 3 07.05.2017 08:40 Заявить о нарушении
Ау-Ра 07.05.2017 11:51 Заявить о нарушении