По долині вітер віє чистий.
Десь зозуля прокувала роки.
А будинки, мов би ненавмисно
Розстелили пагорбами боки.
Наша доля має стежку бистру.
Де шукаєм душам своїм простір.
І, немов би, хтось жене зі свистом,
Залишити свій домашній острів.
Рідний дім - це спогади дитинства,
Коли мама кликала до хати.
Досі чую голос той принишклий...
Лиш вона так вміє пригортати.
Розкидали по містах нас роки.
Вже готові старість зустрічати.
Ми згадаєм наші перші кроки,
Рідний дім, де було добре спати.
16.01.2017
#ЮдженЛович
Р дний д м
© Copyright: Юджен Лович, 2017
Свидетельство о публикации №117011811581
Свидетельство о публикации №117011811581
Рецензии