Скільки років живу на землі,
В небо дивлячись, заздрю я щиро,
Поки клином летять журавлі,
З Білорусі далеко у вирій.
Ми, журавлику, друзі старі.
Без тепла щось я вдома хворію.
Ти у вирій мене забери,
Може, серце своє відігрію.
А як іній з душі опаде,
Зрозумію у зимню годину -
Краще рідного дому ніде,
Повернусь знову на Батьківщину.
Я дивлюсь від весни до весни,
Як вертається ключ журавлиний,
І додому летить з чужини
В Білорусь крізь мою Україну.
P. S. Особиста подяка Олені Лапшиній
http://www.stihi.ru/avtor/spring1
Журавлиний ключ, украiнською
© Copyright: Сергей Пикарось, 2017
Свидетельство о публикации №117011507870
Свидетельство о публикации №117011507870
Рецензии
Зворушливо! Згадалось, як батько співав "чому я не сокіл, чому не літаю"… Дуже сподобались вірші…
Анна Стефани 2 16.01.2017 20:13 • Заявить о нарушении
Анна Стефани 2 16.01.2017 20:13 • Заявить о нарушении
