Лина Костенко Доля

Лина Костенко «Доля»
(перевод Владимира Туленко)

Приснился мне раз иллюзорный базар:
Под небом среди чиста поля,
Для разных людей,
Специфичный товар –
Его предстоящая Доля.

Здесь были особы и царских кровей,
И нищие, словно Миньоны.
Можно за грошь здесь купить себе
Судьбу, можно - за миллионы.

Один – за счастье судьбу купил,
Иной прилежанием выиграл слелку
Золотом кто-то платил золотым,
А иногда фальшивой медью мелкой.

Здесь ворожеи Доли – все в цене,
Ведь на торгах много раз улыбнулись
Почти все Доли тянулись ко мне,
И лишь одна от меня отвернулась.

И я посмотрела той Доле в лицо,
Душевно в глаза посмотрела.
- Меня не возьмешь, так как я образцом,
Служить не могу. Вот в чём дело.

- А может возьму?
- Если этому быть, -
Запомни беседу нашу,
- В дальнейшем за жизнь будешь жизнью платить,
Испив горя полную чашу.

- Так кто ты такая?
В чём сущность твоя?
Не будет ли плата большая?
- Поэзия – это сестрица моя,
А  правда – мне мама родная.

И я приняла её, словно закон.
И чудо случилось большое:
Ночь минула тут же, закончился сон,
А Доля была уж со мною.

Я выбрала Долю себе сама,
И всё, что со мною станется…
Претензий нет, ведь у нас роман
С Долей моей избранницей!

*****
Ліна Костенко «ДОЛЯ»

Наснився мені чудернацький базар:
під небом у чистому полі,
для різних людей,
для щедрих і скнар,
продавалися різні Долі.

Одні були царівен не гірш,
а другі – як бідні Міньйони.
Хту купляв собі Долю за гріш.
А хто – і за мільони.

Дехто щастям своїм платив.
Дехто платив сумлінням.
Дехто – золотом золотим.
А дехто – вельми сумнівним.

Долі-ворожки, тасуючи дні,
до покупців горнулись.
Долі самі набивались мені.
І тільки одна відвернулась.

Я глянула їй в обличчя ясне,
душею покликала очі…
– Ти, все одно, не візьмеш мене, –
Сказала вона неохоче.

– А може візьму?
– Ти собі затям, –
сказала вона суворо, –
за мене треба платити життям.
А я принесу тобі горе.

– То хто ж ти така?
Як твоє ім'я?
Чи варта такої плати?
– Поезія – рідна сестра моя.
А правда людська – наша мати.

І я її прийняла, як закон.
І диво велике сталось:
минула ніч. І скінчився сон.
А Доля мені зосталась.

Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претенсій нема
до Долі – моєї обраниці