Лина Костенко Привыкли все, что гениев не стало

Лина Костенко «Привыкли все, что гениев не стало …»
(перевод Владимира Туленко)

Привыкли все, что гениев не стало.
Храпеть усопшим душам, – есть приказ.
Эпоха не способствует – сломала
Всем гениям хребты в их детский час.

Ведь были же давным-давно гиганты,
Теперь есть измерение – пигмей.
Полубезрукие  полуталанты,-
Космического века Птолемей.

Так и живём, земля ещё нас держит,
А у искусства все сомнения не счесть.
Привыкли, что нет гениев, как прежде,
А гений – есть.Затравленный, но есть?!

Быть может он блуждает рядом, гений?
Всю грязь он чистит в этот мерзкий час.
Быть может, в наших современных генах
Наследники так презирают нас?!

***
Ліна Костенко «Усі вже звикли: геніїв немає …»

Усі вже звикли: геніїв немає.
Поснулим душам звелено хропти.
Епоха несприятлива - ламає
іще в колисці геніям хребти.

Колись, давно, були якісь гіганти.
Тепер зручніші виміри - пігмей.
Напівнездари чи напівталанти,
в космічний вік - дрімучий Птолемей.

І живемо. Земля ще нас тримає,
А вже мистецтво ждать перестає.
Усі вже звикли: геніїв немає.
А що, як є? Зацькований, а є?!

А що, як він між нас десь ходить, геній?
Вивозить з бруду цей потворний час.
Що, як за це вже зараз в наших генах
нащадки наші зневажають нас?!