Лина Костенко Притча о реке

Лина Костенко «ПРИТЧА О РЕКЕ»
(перевод Владимира Туленко)

Давным-давно была река Диала
И царь персидский, наречённый Кир,
И лотосы белели, как пиалы,
И берега сверкали, как факир.

Войска царя пошли на переправу,
Случайно конь священный утонул.
Решил Кир учинить реке расправу,
Решение такое протянул:

Не быть теперь такой реке Диале,
Её, преступницу, должны все умертвить.
Для этого прорыть в песках каналы,
Срубить деревья, травы покосить.

Отвёл те воды, как отводим душу.
И речка – умерла, и нет реки.
Протопали по ней, аки по суше,
Войска тогда. Но выводы – горьки…

Пески пустыни замели каналы,
И в русле старом вновь вода шумит.
Царь сгинул, есть река Диала,
Нет больше Кира, а река – бежит.

*****
Ліна Костенко «ПРИТЧА ПРО РІКУ»

Давно колись була ріка Діала.
І цар персидський на імення Кір.
І лотоси біліли, мов піали.
І берег грав вогнями, як факір.

То царське військо йшло на переправу.
Священний кінь з недогляду втонув.
І Кір порушив проти неї справу.
Судив ту річку. І таке утнув:

Він присудив, щоб не було Діали.
Він смертний вирок їй оголосив.
Звелів прорити у пісках канали,
Зрубав дерева й трави покосив.

Одвів ті води у всі боки сущі.
Ріка умерла. Не було ріки.
Пройшло по неї військо, як по суші.
Пройшло те військо… І пройшли віки…

Піски пустель засипали канали.
Ріка в русло вернулася своє.
Царя немає. Є ріка Діала.
Немає Кіра. А Діала є.