Лина Костенко Осенний парк нам шепчет листопадом

Лина Костенко «Осенний парк нам шепчет листопадом…»
(перевод Владимира Туленко)

Осенний парк нам шепчет листопадом,
И осень шорох тот разносит по мирам.
А мы вдвоём идём под звездопадом
Рука в руке. И счастливы сердца.

И танец листьев мы не замечаем,
Нам не помеха тех ветров романс,
Ведь мы любовь тихонько повстречали,
Так, словно это было в первый раз.

И нам не важно, что там раньше было,
И это «раньше», как к двоим пришло?
Мы - встретились, и главное случилось,
А всё иное – мхами поросло.

Дрожит рука… Трепещет твоё сердце.
В глазах танцуют звёзды менуэт.
Душа твоя теплом моим согреться
Так хочет, ведь давно неслась ко мне.


*****

Ліна Костенко «Осінній парк шепоче листопадом …»

Осінній парк шепоче листопадом,    
І осінь шепіт той розносить по світах,   
А ми удвох ідем під зорепадом   
Рука в руці…І щастя у серцях.   

І танець листя ми не помічаєм ,   
Не заважають вітру нам пісні…   
Бо ми кохання тихо зустрічаєм,   
Так мовби все це вперше у житті.   
   
І неважливо – що було; раніше,   
Та й чи «раніше» це колись було;?   
Ми все ж зустрілись – це найважливіше,    
Все інше вже вітрами загуло;.       
   
Тремтить рука…І серденько тріпоче,    
Танцюють зорі у моїх очах,    
Й душа твоя тепла мого так хоче,   
Вона до мене так давно шукала шлях.